Просмотров: 432
Печать
E-mail
Категория: «Соты» 2017
Дощ падає в
ріку.
зграї невпинних бульбашок
летять лоторейною лавою суцільного виграшу –
вітром гострої коси прибираються назовсім – назавжди
безболісно, без жалю , зграю за зграєю.
Стогін розпусти, здається шкварчить яєшня –
ревниве ревисько злиття
неба, неба, води,
води-
злива місить ріку,
січе,
січе,
січе…
Не існує тверді!
… той , хто боїться
смерті –
нехай побачить це!
1965 р.
* * *
Ось
чоловік заходить в дім,
далі він входить в жінку.
Забуття
Ось
Інший чоловік виходить, втім,
з іншого будинку.
І йде з життя.
аж поки я
лежав собі в траві
мов пан якийсь
чи Гулівер
й спостерігав,
авжеж
спостерігав
саме так-
спостерігав
як рухається равлик
по доріжці саду
край неба,
де блискавки кобри-
безжалбно так,
жадібно так
жалять обрій.
...тихо так.
16.06.2006
* * *
Вітер-вітруган
Гуркотів дахами
і дерева хилитав,
Глузував, нахаба,
Коли, наче вправний лицар,
здіймав жінкам спідниці,
здував з голів кашкети
Ото, бешкетник!
А з восени без одягу,
відіспавшись вволю,
як знак оклику,
світ піднявся голо.
…Снігу голод
голить Все довкола
Голо в полі.
Гілки голі.
Галас галок
скло коле склянок,
сварки безлад.
Тане річки варта
Крига скресла
подалась у мандри
З півдня селить сонце
рудих півнів –
в вікна та віконця
Завтра знову –
Бути вітру.
Бути вітру!
Чутньо його мову –
Гвалтівливо-спритну!
Гуркіт, гомін-
Гуркіт, гомін-
Зими на весну обмін!
07.02.2007
Поділля
Дороги – сувоі
в піднебеснім соборі
обабіч доріг –
почесна варта
тополиноі гвардії,
завертикалена
в чорнильниці
чорнозему,
мов гусячі пера
для поетів
прадавніх...
...вмурованій у ніші
зеленостінних галерей
незгасний шерех іх видінь
прозоро
тінь,
і дім,
і дим,
і тин,
І тим
Лоскотнє у сні падіння
На батьківське,
На подвір’я –
Поділля!
23.02.2007
